Ти — козак XVII століття з Дикого Поля. Ведеш свій загін глобальною картою Європи, б'єшся, торгуєш і виживаєш від весни до зими, а гра рахує, скільки років ти протримався, перш ніж дорога тебе забрала.
Не «герой рятує світ». Ти граєш не на перемогу, а на те, щоб твоє життя щось важило: скільки років вистояв, кого врятував, яку славу лишив по собі.
Уся Європа на одному аркуші
Карта — справжня географія 1648 року в реальних широті й довготі, мальована як гравірована мапа XVII століття: пергамент, чорнило, значки замість кольорових плям. Рух як у Mount & Blade — тап по будь-якій точці, і загін іде туди суходолом, обходячи гори й ліси.
Великі річки переходяться лише переправами — їх тридцять вісім, і кожна має ім'я. Коли суходолом не дійти, загін сам стає на судно, але морем удвічі повільніше. Між двома точками тут не завжди пряма.
Час іде, лише поки загін чимось зайнятий: у дорозі, на занятті або на привалі, який ти тримаєш сам. Думати над маршрутом можна скільки завгодно — за це не платять припасами.
Вісім занять, вісім різних ігор
Біля річки чи моря можна закинути вудку, в лісі, на болоті чи в горах — скрастись до звіра, дійшовши до копальні — спуститись у вибій, зайшовши в село — найнятись на день у поле. У містечку — стати до горна й переплавити руду на метал або сісти за верстат і виткати полотно. У великому місті метал і полотно стають річчю: коваль кує зброю й обладунок, кравець шиє одяг.
У кожного заняття своя міні-гра, своя навичка і своя здобич — не той самий екран з іншим значком. Косар рахує дорогу назад, бо скошене стає непрохідним покосом, а ноша дорожчає кроками. Ткач бачить взірець один прохід, далі його забирають. У плавильні жар треба тримати, а не влучити в нього — і з руди може вийти самий шлак.
Ремесло дає якість: щабель вирішує те, як ти зіграв, а стелю щаблю — навичка. Креслень сто сорок п'ять, і майже всі продає лише академія великого міста.
Загін
Починається з однієї людини: жупан, чоботи, знаряддя фаху й сухарі в торбах. Сам-один ти не виграєш жодного бою, тож перші дні — це дорога до людей. Товаришів наймають у таверні за завдаток і платню першого числа кожного місяця; разом із ватажком їх буває до десятьох.
Кожного описують дві різні речі: фах — шість штук, від козака до лицаря — дає надбавку рівно до того спорядження, під яке людину вчили; рід — шість народів — каже, якої бойової навички вона вчиться швидше за інших і яка їй не дається. Випадають вони окремо, тож найм — одне рішення, а не два.
Припасів як окремого числа немає: усе, чим загін годується, лежить осередками в торбах, а торби мають межу ваги, за яку платять швидкістю. Голод забирає здоров'я й спиняє загоєння.
Дорога, на якій зустрічають
Чужі ватаги ходять картою самі по собі — дивишся ти на них чи ні, і навіть коли гра закрита: місце кожної їде в збереження. Загін і ватага міряються однією силою; та, що не поступається тобі більш ніж на рівень, іде навперейми — у ту точку дороги, до якої ти ще тільки дійдеш. Слабша сипле геть, і тоді вже ти вирішуєш, чи наздоганяти.
Ходять не лише розбишаки. Польські торгівці тягнуть мажі від міста до міста, московські селяни возять своє до містечка, шведські патрулі кружляють довкола своїх міст. Напад на чиїхось людей псує з їхньою країною, а набравши сто образи, держава оголошує гоньбу.
З будь-якої зустрічі є три виходи: битись, відкупитись або тікати.
Бій на гексах
Покроковий, на полі 14×11, до десятьох на бік. Черга шикується накопиченням ініціативи зі спритності. Місцевість дає перешкоди й укриття від пострілу, рубці лишаються як ціна перемоги, а полон закінчується викупом.
Світ, який живе без тебе
Тридцять сім держав зі стягами й дипломатією, вісімдесят п'ять регулярних армій зі справжніми полководцями, казна з доходом від поселень, процвітання міст від одного до тисячі — яке війна розоряє, а мир відбудовує. Держави воюють між собою, беруть міста в облогу й передають їх із рук у руки.
У столицях є палати правителя: за славу сотника й загін у чотири душі тебе беруть на службу — і чужі війни стають твоїми. Двір дає доручення з платнею з власної казни й славою.
Дорога гіршає з кожним прожитим роком. Прогресія загону живе всередині забігу й згорає зі смертю — ти щоразу проживаєш нове життя, але зі знайомих цеглинок.
Знімки екрана
Пергамент і чорнило
Стиль узято з гравірованих мап XVII століття. Натисніть на знімок, щоб роздивитися.
Питання
Короткі відповіді
Wild Fields схожа на Mount & Blade?
Глобальна карта працює так само: тап по точці — і загін іде туди суходолом. Решта різна: бій покроковий на гексах, а не в реальному часі, прогресія згорає зі смертю, а вісім занять мають кожне свою міні-гру.
Чи справжня географія на карті?
Берегова лінія, річки, гори й міста стоять у реальних широті й довготі на 1648 рік, а копальні — у справжніх рудних районах. Це художня інтерпретація історичної географії, а не наукове джерело.
Чи зберігається прогрес між забігами?
Ні, і це задум. Прогресія загону живе всередині забігу й згорає зі смертю. Гра рахує те, скільки років ви протрималися.
Чи є у грі реклама або покупки?
Немає ні того, ні того. Гра не запитує жодних дозволів — навіть доступу до інтернету, — тож не може показати рекламу чи надіслати аналітику навіть у принципі.
Скільки людей може бути в загоні?
До десятьох разом із ватажком. Товаришів наймають у таверні великого міста за завдаток і платню першого числа кожного місяця, а величину загону обмежує ваше звання.
Чесні правила
- Без реклами й покупок. Талери заробляються лише дорогою, торгом і ремеслом.
- Без мережі. Гра не виходить в інтернет і не збирає аналітики.
- Прогрес ваш. Збереження лежить на пристрої й нікуди не передається.
- Час іде, лише поки ви граєте. Ніхто не буде будити вас таймером.
Подробиці — у політиці приватності та правилах використання.